У Львові мама військового заспівала колискову під час прощання з ним

Сміливий та вільний — таким був Артемій Димид — кажуть його друзі та рідні. 4 липня йому мало виповнитися 28 років. 18 червня, зранку, він загинув біля Донецька. Артемій був пластуном, спортсменом, музикантом та наставником.

Про це пише Четверта студія з посиланням на Суспільне.

Друзі Артемія Димида розповіли, яким він залишиться у їхній пам’яті.

“У мене дзвеніло в голові, цей дзвін, що Артемій загинув”, — пригадує знайомий Артема Роман Тищенко-Ламанський.

Артем брав участь в Революції Гідності, був ветераном російсько-української війни. Повномасштабний наступ Росії на Україну спіткав його в Америці.

“Він за свої гроші у США купив бронежилет і навіть якусь рушницю. Він її сховав і просто сів в бронежилеті в салон. На що здивована стюардеса йому казала: “В сенсі, а чому ви в бронежилеті?” Каже: “Та я з України, мені так менш тривожно”. Він жартував до самого кінця і я думаю і зараз він зустрів своє поранення і свою смерть із усмішкою на устах”, — каже знайомий Артема Роман Тищенко-Ламанський.

Артемій був самовідданим і готовим на жертву. Таким його пригадує проректор Українського католицького університету Мирослав Маринович:

“Знаю його як буквально героя Майдану. Він був дуже самовідданий майданівець. І ще тоді в мене з’явилася така думка, я дивився на нього, що цей хлопчина від самого початку свого свідомого життя був готовий на жертву. Для нього це було природно, це не насильство над собою, а навпаки — він був готовий йти на жертву і пішов на жертву”.

З 7 років Артем пішов слідом батька і долучився до пластунів. В організації зародилося його псевдо “Курка”. Жартома хлопець пояснював, що це бандитське, з району.

“Курка” — це один з легендарних людей, бо ми, особисто я і кожен з нас, ми завжди хотіли бути схожими на нього. Бо в будь-який момент, щоб це не було: чи це спортивна гра, чи змагання, чи похід в гори, чи якісь інтелектуальні розмови, він завжди був найкращим, але не дратівливо найкращим, а таким на якого хотілося рівнятися. І я ніколи не бачив його злим чи сумним”, — розповідає пластун Володимир Чернюк.

Не було такого спорту, який би Артем не спробував, кажуть його друзі. Зустріти його з книгою або саксофоном — звична справа. Під супроводом Артема, Роман вчився й готується стрибнути з парашутом. Володимир, дякуючи наставнику, вміє грати на гітарі, а Роман — застібати спальник.

“З одного боку гірко, що ми його втратили, а з іншого боку — я переконаний, що його душа прямо пішла до неба, прямо до господа, там у мене немає ніяких сумнівів”, — каже колишній політв’язень Мирослав Маринович.

Попрощалися із Артемієм Димидом у вівторок, 21 червня, у Львові. Під час прощання його мама заспівала сину колискову.Поховали Артемія Димида на Личаківському цвинтарі (поле почесних поховань №86-А). 4 липня йому мало би виповнитися 28 років.

Коментарі