6 травня, Україна відзначає День піхоти — свято, яке на фронті не звучить парадними маршами, а ритмом пострілів і гулом артилерії. У бліндажах і окопах, із зброєю в руках і ворогом на відстані пострілу, кожен крок — на вагу життя.
Про це пише Четверта студія.
У своєму дописі фейсбук генерал-лейтенант Сергій Наєв відзначив:
“Ніхто не розповість про цей день краще, ніж земля під ногами, яка тримає наш слід. Ніхто не вшанує нас так, як побратим, який мовчки подає флягу, коли пересохло в горлі після чергового обстрілу.”
Без зайвого пафосу — реальна допомога
Генерал наголосив: у День піхоти «я приїхав не з порожніми руками». Від щирих, небайдужих українців він передав хлопцям саме те, що потрібно тут і зараз:
• 26 безпілотників “Мавік‑3Т” із тепловізійними камерами, щоб бачити ворога навіть у найчорнішій темряві;
• 230 FPV‑дронів “Vyriy 15pro”, щоб нищити цілі точно, швидко й «по‑нашому».
“Це наш голос підтримки, наша присутність поруч, навіть із тилу. Кожен дрон — це шанс знищити ворога. Шанс урятувати життя. Шанс повернутися додому,” — підкреслив Наєв.
Піхота діє — піхота стоїть
«Ми — піхота. Ми не говоримо багато — ми робимо», — зазначив командир. За цими словами — душа, яка болить, і тиша, що іноді важча за вибух. Але попри втому й біль, піхотинці стоять:
“Бо якщо не ми — то хто? Бо за нами — наші. Ті, хто вдома. Ті, хто вірить. Ті, хто чекає.”
День тих, хто не зламався
Для піхоти це не просто ритуал: це день тих, хто не зламався, хто вгризся в землю і зумів лишитися живим. Низький уклін тим, хто не повернувся, тим, кого щонічно згадують, дивлячись у темряву. Честь тим, хто тримається зараз.
“Ми — стоїмо. І цим ми живі.”
У День піхоти квіти замінюють дрони, а гучні салюти — тепловізори. Це нагадування для всіх: підтримка з тилу — це не слова, а реальна допомога.
В обласному госпіталі ветеранів
У Львові чоловік ножем поранив військовослужбовця: нападнику повідомлено про підозру