Подружжя Порошенків відвідало у госпіталі розвідника, який намагався врятувати морпіха Журавля. Фото ЄС
П’ятий Президент України, лідер партії «Європейська Солідарність» Петро Порошенко разом з дружиною Мариною відвідали українських воїнів, які проходять лікування у Головному військовому клінічному госпіталі. Подружжя Порошенків передали фрукти та солодощі воїнам.
Про це пише Четверта студія з посиланням на прес-службу “Європейської Солідарності”.
Окремо Марина та Петро Порошенко подякували за мужність та героїзм морському піхотинцю з позивним «Підлий», який також проходить лікування у госпіталі. Петро Порошенко зазначив, що цей військовий пройшов Майдан та підписав контракт до Збройних сил 5 вересня 2014 року. У 137 Окремому батальйоні морської піхоти він став одним з найкращих снайперів. Потім керівником групи, потім начальником штабу групи, потім отримав офіцерське звання молодшого лейтенанта, закінчив інститут під час служби в Збройних Силах.
«Всі пам’ятаєте загибель морського піхотинця Журавля? Коли, на жаль, ми маємо про це казати правду, керівництво держави і керівництво Збройних сил залишили наших поранених. Так от він з цим не погодився, і у другий рейд, як офіцер, як найбільш досвідчений розвідник, як снайпер, пішов його рятувати», – розповів Петро Порошенко історію подвигу морського піхотинця. Військовий отримав контузію.
«Я звертаюся зараз до президента Зеленського – такі як Андрій і їхні дії, їхня сміливість мають бути оцінені високою державною нагородою. І тут немає політики, якщо держава не шанує своїх героїв, вона вимушена буде зупинитися і залишатися окупованою. Я твердо переконаний, що саме таке рішення має бути негайно прийняте», – наголосив лідер «Європейської Солідарності».
«Це буде символом поваги до волонтерів, до добровольців. Це буде символом поваги до військових. Бо можна воювати і без реформованої системи військового харчування, і без реформованої системи охорони здоров’я. Не може армія воювати без того, що вона не має шани і поваги до своїх героїв», – переконаний він.
Водночас Петро Порошенко констатував, що сьогодні влада намагається заплющити очі на ситуацію, яка є в країні, і не говорити, що найбільш поважна частина нашого суспільства, еліта суспільства – наші воїни.
Поважні американські експерти на шпальтах видання «Politicо» задалися питанням про те, чи не час переосмислити відносини з Росією. Моя гранична відповідь — ні, не час і не місце. І справа не лише в Україні, адже Москва кинула виклик не стільки Києву, скільки всьому демократичному цивілізованому світові.
Вона підриває його зсередини, використовуючи демократичні процедури і свободи. Шукати точки дотику з такою агресивною путінською Росією, звичайно, можна, але не за рахунок цінностей демократії та свободи, миру та безпеки. Не за рахунок України, Грузії, Молдови і всіх тих, кого торкнулася нещадна агресія Росії. У тому числі і виборців як в Європі, так і США, ошуканих російською дезінформацією, пропагандою і втручанням у демократичні процеси. І звісно ж, не можна шукати таких точок дотику за рахунок попраних принципів і норм міжнародного права.
Лише приборкавши агресора, вказавши йому на його справжнє місце, можна розраховувати на справедливість і сталий розвиток світу. Натомість загравання з агресором, спроби його умиротворити, неминуче призведуть до зворотного ефекту. Прикро, що і в сучасному світі, попри всі трагічні уроки історії, залишається брак Черчиллів та багато Чемберленів.
Про перезавантаження відносин з нинішньою Росією можна було б думати лише після першого кроку з боку Кремля. І саме цього бачення, на жаль, бракує у згаданій статті. Розмов про будь-яке пом’якшення санкцій і дипломатичного тиску проти Кремля не має бути в принципі, адже це лише підвищує апетит агресора, спокушаючи його на нові злочини.
Надійним тестом для перевірки справжніх намірів Кремля, у тому числі інтересу пристати на викладені підходи, є припинення агресії на українському Донбасі, відмова від продовження злочинної окупації Криму і таким чином повне відновлення суверенітету і територіальної цілісності України, а також відданість цивілізованим нормам міжнародного співіснування.
Не забуваймо, що мир — це не про умиротворення та переосмислення, а про силу і наші єдність та солідарність!