Львову допомагають хорвати, які єдині в Європі мають досвід збереження пам’яток у час війни

“Не втратити” – основна теза усіх превентивних під час війни активних робіт зі збереження культурної спадщини, що тривають у Львові вже третій тиждень.

Про це пише Четверта студія з посиланням на Еспресо.Захід.

Через варварські дії окупантів Україна може втратити окремі  пам’ятки історії та культури. Щоб забезпечити захист культурної спадщини у часі війни, Львівська обласна організація Українського товариства охорони пам’яток історії та культури об’єднала навколо себе десятки людей з різних середовищ та інституцій. Ці люди вже третій тиждень багато працюють, щоб захистити ці пам’ятки превентивно. Це, властиво,  та ситуація, коли краще перестрахуватися, аніж поставитися до цього легковажно, інформує “Еспресо.Захід”.

Як розповів нам голова Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури  Андрій Салюк, пам’яткоохоронці Львова уже 27 лютого почали встановлювати захисти окремих пам’яток. Розпочали з вітражів Петра Холодного у вікнах Успенської церкви. Адже там поруч великий простір і споруда Львівської облдержадміністрації, яка в сучасних умовах є військовою адміністрацією. А московські війська бомбардують об’єкти військової інфраструктури та адміністрації особливо агресивно. Оскільки вікна Успенської церкви з неймовірно цінними вітражами Петра Холодного якраз виходять на адміністрацію, то є величезна загроза, що можуть бути зруйнованими.

Після цього були проведені роботи з захисту вітражів Вірменської катедри, церкви Івана Богослова, римо-католицької катедри.

“Не залишили ми без захисту і вуличні скульптури, – каже Андрій Салюк. – І не тільки сакральні. Щоб вони не загинули в разі, якби раптом були якісь вуличні вибухи чи уламки від вибухових пристроїв. І навіть якщо якийсь більший уламок вибухового пристрою потрапить у ту чи іншу скульптуру, щоб усі її частинки були в одному місці і – вже після нашої перемоги – ми змогли б її, нічого не втративши, реставрувати”.

Сьогодні фахівці попереджувально захищають фасади каплиць  боїмів і кампіанів, намагаючись максимально унеможливити будь-які пошкодження.

“Коли я говорю “ми”, – акцентує Андрій Салюк, – то маю на увазі не тільки пам’яткоохоронців і реставраторів, а й усіх тих, хто зголосився нам допомагати. Зокрема, адміністрації будівельних фірм, тих, хто надав безкоштовно в оренду риштування, тих, хто долучається фінансово, щоб була можливість закуповувати металеву бляху, різні необхідні захисні плівки тощо. До речі, всі закуплені в перші дні війни вогнегасники (71) ми вже віддали церквам, що мають в інтер’єрах найцінніші іконостаси та вівтарі. Звісно, зважали не на приналежність сакрального об’єкта до тієї чи іншої конфесії, а на його  архітектурно-мистецьку важливість у культурній спадщині України”.

Андрій Салюк також розповів, що нині на допомогу Львову приїхали польські реставратори. Вони не тільки привезли зі собою певний обсяг вогнетривкого полотна, яким в окремих храмах зараз закривають вівтарі та іконостаси, а й долучилися до робіт з укріплення тих чи інших об’єктів. Водночас особливо важливою є наукова допомога колег-пам’яткоохоронців  з Хорватії. Адже хорватські фахівці – єдині, хто в Європі стикнулися зі схожою ситуацією, переживши війну на своїх теренах і набувши досвіду  збереження й охорони культурної спадщини безпосередньо під час  ведення бойових дій. За словами Андрія Салюка, активно включилася в тему збереження архітектурних пам’яток Львова і не тільки Львова пані посол Хорватії в Україні, завдяки якій налагоджено як зв’язки з хорватськими фахівцями, так і прямий зв’язок з міністром культури.

Минулої неділі відбулася велика нарада всіх уповноважених за участі очільників охорони культурної спадщини міста і області, де окреслили план дій та узгодили координацію спільних зусиль.

“Ще до кінця дня маємо намір виставити в себе на facebook-сторінці підготовлені реставраторами рекомендації для настоятелів церков, церковних комітетів, церковних ієрархів, що треба зробити у храмі, щоби убезпечити його від руйнувань, – говорить Андрій Салюк. –  Адже дії мають бути кваліфікованими, щоб не нашкодити пам’яткам. За необхідності ми навіть готові виїхати на той чи інший об’єкт і на місці підказати, як і що треба зробити, допомогти вогнегасниками та вогнетривкими ковдрами, якщо такі ближчим часом дістанемо. До речі, необхідними речами ми готові допомагати не лише храмам, а й малим регіональним музеям і регіональним комплексам. Але найперше тим, які потенційно є більш загроженими за інші. Приміром, церква в Кугаєві, якою багато років опікуємося і яка потребує подальшого опікування в широкому контексті щодо збереження, з огляду можливих бойових дій не має тих загроз, що мають храми поблизу летовища чи біля важливих оборонних об’єктів. Продумати й зробити все можливе, щоб не втратити – зараз наше першочергове завдання”.

Фото: фб-сторінка Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури

Коментарі