Виставка мистецький творів із колекції Степана Давимуки відкриється у Львові

Сьогодні добре відомо, що Степан Давимука упродовж десятиліть тісно співпрацює із Львівською національною науковою бібліотекою України ім. В. Стефаника, починаючи з 1990-х рр. він окрему увагу приділяв її мистецьким фондам. Завдяки йому вони інтенсивно поповнювалися унікальними творами. До числа перших подарованих Степаном Давимукою творів належить ліногравюра Софії Караффи-Корбут: «Гомін Верховини: співанник» (1961), яка виступає обкладинкою до видання Євгена Козака «Гомін Верховини: гуцульські, лемківські та закарпатські народні пісні в обробці для мішаного та жіночого хорів» (Львів : Книжково-журнальне видавництво, 1962). У 1994 р. на прохання Степана Давимуки Василь Валько виконав відбитки із збережених у Львові кліш ілюстрацій до «Кобзаря» Тараса Шевченка, авторство яких належить С. Караффі-Корбут. Сьогодні вони входять до альбому «Тарас Шевченко: на чужині».

Завдяки Степанові Давимуці мистецькі фонди Бібліотеки поповнилися також рідкісною бронзовою плакетою «Тарас Шевченко», яку виконав Михайло Паращук. У 2014 р. у фонди Інституту досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів С. Давимука передав 12 342 книжкових знаки. У цьому ж році від нього надійшло близько 4000 листівок. У 2018 р. С. Давимука подарував понад сорок дереворитів Стефанії Гебус-Баранецької, усі ілюстрації Софії Караффи-Корбут до «Кобзаря» Тараса Шевченка і «Лісової Пісні» Лесі Українки, тридцять творів Леопольда Левицького та багато інших.

Найчисельнішу групу в експозиційних залах займають графічні листи Софії Караффи-Корбут. Це всі ілюстрації до «Кобзаря» Тараса Шевченка і «Лісової Пісні» Лесі Українки. У свій час про них Яким Запаско написав: «Важко виділити з них кращі: усі аркуші […] створені в піднесеному зображально-емоційному ключі, наскрізь пронизані глибокою і щирою схвильованістю автора».

На виставці особливу цінність мають естампи Леопольда Левицького. Будучи створеними у 1940-х рр., вони є маловідомими у науковій літературі. Дереворити Стефанії Гебус-Баранецької, які датуються 1930—1970-ми рр., дають уявлення про творчу еволюцію автора. Унікальними є карикатури Любомира Медведя. Поряд із ними належне місце займають твори Степана Коропчака, Івана Крислача, Ісидора Різника і Мирона Яціва.

Окреме місце на виставці займає бронзова плакета «Тарас Шевченко» авторства Михайла Паращука, одного з перших масштабних скульпторів України нового часу. Упродовж багатьох десятиліть про неї не було жодних згадок. Завдяки науковій діяльності Лесі Ошуркевич, Олега Сидора і Дмитра Степовика, сьогодні відомо, що її скульптор виконав у 1904 р. з нагоди ювілейної Шевченківської дати (90-ліття від народження). Кошти від продажу кількох десятків її відливів покрили витрати на відзначення Шевченківського ювілею у Варшаві у березні — травні 1904 р.

Виставку підготували Лариса Купчинська та Юрій Мердух.

Коментарі