Як «Нацкорпус» лиє воду на млин російських агітпропівців

Ілюстрація з відкритих джерел

Останні події у Києві та Черкасах – саме так у 2014 році розпочиналася «руська весна» на сході України. І справа тут не в особистості чинного президента чи скандалі з «оборонкою». Просто Кремль дуже хоче нас знищити. Вони хочуть усю країну перетворити на ОРДЛО.

Проте з фантазією там проблеми, тому і продовжує грати за старими сценаріями.

Згадайте провокаторів НКВС, перевдягнутих в однострої бійців УПА. Згадайте «зелених чоловічків» в українському Криму. Згадайте «простих шахтарів та трактористів» з Донбасу. Згадайте тітушок з «Оплоту», феесбешної організації родом з Харкова, рідного міста міністра Авакова. Згадайте, що усі праві або ліві радикальні рухи у Європі фінансуються Росією.

А тепер додайте до цього рівняння «Національний корпус». Відповідь очевидна.
У 2014 році терористи з «Л/ДНР» обіцяли розстріляти усіх, хто голосуватиме за Порошенка. Тепер лідери радикалів заявляють, що спостерігачі від «Національних дружин» можуть застосовувати силу на виборчих дільницях у разі фальсифікацій.

Лідер «Нацдружин» Андрій Білецький постать цікава. З одного боку він герой війни, а з іншого… Виявилося, що нардеп – давній шанувальник Росії. Знайшлося відео від 2010 року, де той агітує за конфедерацію (союз держав із загальною зовнішньою політикою, збройними силами та іншим) з Росією.

«Геополітично і расово ми розуміємо, що сепарація (відокремлення, – ред.) від Росії, розділення, є ідіотизмом. Наша ідея – потужна проукраїнська, з центром в Києві, конфедерація… Блок безумовно східноєвропейський», – заявляв Білецький. На його тогочасну думку, Україна повинна була піти на здачу свого суверенітету заради «доступу до російських природних ресурсів».

Крім того, колишні бойові побратими прямо звинуватили Білецького у вбивстві засновника батальйону «Азов», Ярослава Бабича. Справжні «азовці» переконані – замовник вбивства, особа, що безпосередньо віддала наказ ліквідувати Ярослава Бабича – керівник «Національного корпусу» і нардеп Андрій Білецький. Виконавці – найближчі підручні Андрія Білецького, агент ФСБ Сєргєй Короткіх (Боцман) і колишній кримський «беркут» Сєргєй Коровін (Хорст).

Як пише відомий блогер Дмитро Чекалкін, ще один творець «Нацдружин» – уродженець Тольятті Коротких Сергій Аркадійович (відомий під прізвиськами Боцман, Малюта, Коротиш, Захар Лаврентьєв). Починав діяльність в білоруському КДБ, брав участь у побитті білоруських опозиціонерів в 1999 році. У 1999-2001 роках входив складу білоруського відділення РНЕ – «Русского национального единства».

Один з головних виконавців заворушень у Черкасах – ватажок місцевого осередку «Нацкорпусу» Дмитро Кухарчук. На словах він проти корупції та за справедливість, а по суті – повністю підконтрольний меру Черкас Анатолію Бондаренку з БЮТ. Головна задача Кухарчука – вирішувати брудні завдання та бути силовою підтримкою у справах Бондаренка.

До речі, він має неабиякий ораторський талант.

Але не треба плутати. Справжній «Азов» зараз воює на Світлодарській дузі. Кошмарить поціновувачів «руського міра».

Повернемося до «Нацкорпусу». За словами політолога Тараса Чорновола, радикали мають безлімітний абонемент у проросійському виданні «Страна.Юа» та особисто у московського провокатора Анатолія Шарія.

А сам Білецький днями дав інтерв’ю Олександру Дубинському. Тому самому, який закликав травити газом людей. Тому самому, який головний медіа-кілер Коломойського. Тому самому, який несамовито підтримує кандидата Зеленського.

На переконання Тараса Чорновола, найбільш “націоналістичні” й крикливі структури на зразок “Батальйонного братства”, “Г/О Третій майдан”, “Наждак” уже зникли з обрію після того, як було доведено їх приналежність до російських спецслужб, а лідери останніх спокійно відпочивають від трудів праведних на ниві боротьби за російські інтереси в “братній” столиці Москві. Цікаво, а якщо Білецькому колись, після завершення дії депутатської недоторканності та відходу з МВС давнього соратника Авакова, доведеться втікати з України, то як його приїзд до Москви буде пояснювати тамтешній агітпроп?

Історія повторюється?

Був у 1918-1919 рр. в складі Гетьманської армії, та Дієвої Армії УНР такий 3-й Гайдамацький полк. Про це пише блогер Дмитро Вовнянко. Сформований він був як класичний добробат – курінь Червоних гайдамаків. Командир куреня (батальйону) – особа легендарна, Омелян Волох, людина яка в Першу Світову війну піднялася з рядових у штабс-капітани, був кавалером семи російських бойових орденів і мав нагородну Георгієвську зброю.

Поповнений курсантами 2-ї Юнацької школи (1-а відома участю в бою під Крутами) курінь перетворився в Гайдамацький кіш Слобідської України, керований особисто Симоном Петлюрою. Потім переформовані в полк, гайдамаки влилися до Запорізької дивізії і взяли участь в поході полковника Болбочана на Харків, Катеринослав і Крим.

Гайдамаки були постійним головним болем для гетьманської влади – повсякчас бунтували. Політизовані вони були понад всяку міру, і особливий успіх у них мали популістські просторікування соціалістів. Але гетьман їх не розформовував – цінував за патріотизм і мужність. Гайдамаки відплатили – стали епіцентром протигетьманського повстання на Донбасі. Після втрати Україною Харкова – мусили відступати. А далі…

Саме гайдамаки Волоха здійснили арешт полковника Болбочана – при чому справа ледь не дійшла до бою між гайдамаками і Чорними запорожцями (бійку зупинив сам Болбочан). Те, що ледь не прийшлося битися зі своїми, гайдамаків не турбувало. Вони ж патріоти! Вони ж все робили для України! Вони ж вірили своєму керманичу.

Гайдамаки Волоха вбили полковника Виноградова, гайдамаки самовільно намагалися роззброїти 1-й полк Січових стрільців, гайдамаки взяли участь у Проскурівському погромі… Гайдамаки ігнорували накази Петлюри і діяли як «кішка, що гуляє сама по собі» (те саме на фронті неодноразово казали про «Азов»). І все це – з вірою, що все це на користь Україні.

Вони ж – патріоти! Режисер Довженко, поет Сосюра – вони теж були гайдамаками.
Результат цих вихилясів був передбачуваний. У грудні 1919 р. гайдамаки Волоха захопили державну скарбницю УНР – і перейшли до московських більшовиків. Гайдамаками були поповнені 44-а та 60-а стрілецькі дивізії РККА. Колишні гайдамаки Волоха примудрилися взяти участь в боях проти українського війська (ДА УНР) та загонів українських повстанців – оспіваних Горліс-Горським і Ковалем.

Фінал історії був трагічний. Командира гайдамаків Омеляна Волоха у травні 1933 р. було заарештовано і відправлено на Соловки – займатися громадсько-корисною працею в ім’я милих йому соціалістичних ідеалів. Тоді ж по всій Україні почали брати колишніх гайдамаків – як «націоналістів» і «петлюрівців». У жовтні 1937 р. ще ув’язнений Волох здобув нове звинувачення, постав перед судом трійки НКВС, і там швидко та без буцань між звинуваченням і захистом (тобто судом, про який мріють нині «Нацдружини») був приречений до розстрілу. З виконанням вироку не зволікали також – це ж вам не демократія якась?!

Щось підказує, що цієї сцени нашої історії члени «Нацдружин» не знають. Вони не замислюються, що можуть закінчити так само – під конвоєм біля Магадану або в московському розстрільному підвалі. Так само – як не знають вони, чому Білецький пішов з Іловайську і чому його за те навіть не пожурили. Навіщо їм щось знати?

Публікація: Leopolis.news

Коментарі

Позначки: "Національний корпус", Ігор Коломойський, Володимир Зеленський, Київ, Крим, Росія, Тарас Чорновіл, Черкаси