Прикордонний фурункул

Ілюстративне фото

Звичного різдвяного затишшя на українсько-польському кордоні цього року не вийшло

Порушниками спокою цього разу стали кілька десятків людей, які щодня курсують з України в Польщу та назад переносячи чи то на власній спині, чи в багажниках автомобілів розмаїтий крам. Туди, зазвичай, – цигарки та горілку, назад – розмаїті вироби, якими можна нашвидкоруч закупитись в «Бедровці». Причиною цього стали нові правила перетину кордону, які, фактично, обмежують такий спосіб дрібної прикордонної торгівлі. Якщо досі «човники» встигали протягом свого робочого дня зробити не менше двох рейсів до Польщі та назад, то тепер вони мусять принаймні переночувати у цій країні. А це, відповідно, менший дохід та додаткові витрати (навіть якщо ночувати доведеться у найдешевших хостелах та харчуватись по мінімуму). Отож найзавзятіші із «човників» у знак протесту перекрили дорогу до пункту пропуску у Раві-Руській, водночас обіцяючи організувати після свят ще масштабніші акції та перекрити рух на всіх трасах, які ведуть до кордону.

Попри те, що в Україні зазвичай підтримують усілякі протести проти дій влади, перекриття дороги викликало негативну реакцію у соцмережах. І суть цього обурення така: «Якщо в Україні не можуть знайти відповідної роботи, то нехай їдуть у Польщу на заробітки». Водночас, деякі партійні діячі з числа опозиційних висловили свою підтримку «човникам» – мовляв, держава не має права на такі дії, оскільки не змогла створити для цих людей нормальних умов, тож нехай принаймні їм не заважає.

Насправді проблема не така проста, і однозначна. Можна, звісно, покладатись на державу – нехай вона створить нам умови, забезпечить робочими місцями і т.д. Пропозиція явно відгонить патерналізмом, а головне не вирішує жодного питання. Адже одна з головних причин, яка призвела до популярності такого виду заробітку це різниця в цінах. Друге, у чому собі треба чесно зізнатись, через етап прикордонної торгівлі так чи інакше пройшла значна частина мешканців Львівської області. І автор цих рядків – не виняток. Кілька разів доводилось возити через кордон «цигарки, вудку» та навіть такий екзотичний товар, як радянські п’ятикопієчні монети, які колись користувались у Польщі шаленим попитом. Але одна справа – коли людина кілька разів чи якийсь короткий період свого життя тим займається, долаючи матеріальну скруту, а потім знаходить собі інше, більш достойне заняття, інша – коли залишається на тому рівні надовго. Протягом місяців, років, а, можливо, до кінця свого життя. Коли це заняття переходить з покоління в покоління, створюючи своєрідні династії. Так, вони зводять завдяки постійним поїздкам через кордон кінці з кінцями, можливо навіть будують доволі непогані будинки, однак територія, де вони живуть, поступово занепадає. Ба більше – вона стає одним із джерел корупції. І для тих, хто говорить, що, мовляв, основна контрабанда їде фурами, треба зрозуміти: «мухи окремо, котлети окремо». Адже скільки реально у такий спосіб перевозиться (переноситься) через кордон цигарок та пляшок – не знає ніхто.

І ще один важливий момент. Так чи інакше, але різниця в цінах на найпопулярніші серед «човників» товари поступово наближатиметься до європейської. І чим довше тягти з вирішенням цієї проблеми, тим гіршими будуть наслідки. Фурункул на кордоні набрякає…

Коментарі

Позначки: