Давні дереворити подарували щирий усміх святих

Культура 27 грудня, 2017 488

Унікальна експозиція у Музеї етнографії  лише до 30 січня

 

«Богородиця Елеуса» зі збірки  музею Львівської духовної семінарії Святого Духа —  включена до експозиції виставки  «Народний дереворит у художніх збірках Львова» (відкритої у Музеї етнографії та художнього промислу) – привертає увагу навіть не так часом створення (хоча датована ХVII століттям), а тим, що у ній на малярський шар наклеєний фрагмент деревориту. Це вкрай рідкісне збережене до наших днів тогочасне співіснування в одному творі малярських та друкованих традицій.

Властиво, «Богородиця Елеуса» — один зі 125-ти експонатів виставки, що їх організатори – заввідділом мистецтвознавства Інституту народознавства НАН України Софія Король та старший науковий працівник цього інституту дослідниця Оксана Шпак – визбирували по всіх львівських музеях, у науковій бібліотеці імені В. Стефаника та по приватних колекціях, заанонсувавши цю експозицію як таку, якої в нашому місті ще не було. І це правда. Бо попри те, що дереворити фрагментарно  таки виставлялися, зібрати їх по різних збірках під однією «шапкою» ніхто не робив спроби.

А йдеться про зображення Богородиці, Христа, Святих, різних біблійних сценок, що їх народні майстри малювали на відшліфованій дошці, тоді вирізьблювали, заливали фарбою та відбивали на папері. І що цікаво, надавали цим святим ликам не канонічної відстороненості, а емоційності, щирості, робили їх живими, подекуди – для більшої виразності – розмальовуючи їх вручну. Однак  з огляду на недовговічність матеріалу, способи  використання гравюр ( а призначалися вони для провінційних храмів, капличок чи сільських хат з тим, щоб їх легко було замінити на нові), а також пізнє усвідомлення потреби їх колекціонувати, до  нас із ХVII – ХІХ століть (коли був розквіт цього мистецтва) дійшли хіба одиничні екземпляри. І тому такою унікальною є виставка, яку є нагода до 30 січня  оглядати у Львові.

Серед того, на що куратори  радять звернути увагу, що дереворити представлять як візантійську, так і латинську іконографії та їх поєднання. Що найстаріші датовані 1653 та 1659-ми  роками. Що 47 дереворитів є зі збірки Юзефа Гвальберта Павліковського — одного з перших колекціонерів дереворитів, правника та урядовця австрійського адміністрації, що виконував обов’язки придворного секретаря у Відні  і вважав  колекціонерство за свій патріотичний обов’язок. Збірка, до речі,  зараз зберігається у Львівський науковій бібліотеці ім. В. Стефаника. І вартує уваги, що за виставку «Зустріч. Народні дереворити з колекції Юзефа Гвальберта Павліковського, що зберігається у Львові», яку в себе у Кракові у 2014 році організував Етнографічний музей ім. Северина Удзєлі , ця культурна установа отримала найвищу відзнаку в галузі музейництва – нагороду « Sybilla».

Як важливо і те, що куратори показують  можливість мистецького відродження давніх традицій, доповнивши експозицію сучасними дереворитами авторства Олександра Бриндікова.

«Я за своє життя збудував близько 900 усіляких експозицій, — сказав на відкритті виставки завідділом експозиції Музею етнографії та художнього промислу Андрій Колотай, але такої вагомої і енергетично сильної у моєму житті ще не було».

Фото Ярини Коваль

Коментарі

Позначки: , ,