“Музика – це реалізовані мрії про щось ідеальне”

Розмови 10 листопада, 2017 942

Розмова з Любавою Сидоренко, відомою українською композиторкою

У культурній панорамі сучасної української музики чільне місце належить молодій генерації митців, серед яких особливо яскраво виділяється відома в Україні та за її межами композитор Любава Сидоренко.

Член Національної Спілки Композиторів України, лауреат державних премій ім.Л.Ревуцького та ім.Б.Лятошинського. Її твори (в найширшому спектрі жанрів – від симфонічної, камерної до електронної музики) записані на 4-х компакт-дисках. Вони увійшли до фондових записів Українського, Польського та Німецького радіо та телебачення, з успіхом виконуються в багатьох країнах світу провідними українськими та зарубіжними музикантами та колективами. Композиторка є постійним учасником багатьох фестивалів сучасної музики в Україні та за кордоном.

– У чому вбачаєш сенс сучасної музики?

– Чесно кажучи, я б не стала розділяти музику на сучасну і несучасну. Вважаю, що будь-яка добра музика є сучасною. І це не залежить від того, коли вона була написана. А у чому полягає її сенс? Напевно, в її таємничості…

На твою думку, наскільки сьогодні взагалі є потреба в серйозній академічній елітарній музиці поряд із естрадною, яка є значно легшою для сприйняття та доступнішою?

– Я особливо не хотіла б відокремлювати ці два поняття – “естрадна” та “академічна” музика, – оскільки добра музика завжди є доброю музикою, вона сама за себе говорить. Щодо академічної музики – то потреба в ній, безумовно, існує величезна. Звісно ж, така музика не може бути популярною. Та й ніколи такою не була, оскільки не для цього пишеться. Композитори створюють музику не заради визнання, а тому, що не можуть без цього жити. Це є внутрішньою потребою.

А яка музика є для тебе доброю?

– Насамперед, та, що здатна захопити увагу слухача, у якій закладено багато змісту. Окрім того, добра музика має бути якісно зробленою. Маю на увазі професійно. У її основі повинна лежати композиційна логіка, яку слухач обов’язково відчує, навіть на підсвідомому рівні.

А ця здатність відчувати залежить від професійної підготовленості?

– Певною мірою – так. Адже чим більше знає слухач, тим більше він зможе “почути”. Але, на мій погляд, музика здатна впливати і на тих, хто просто має творчу уяву та здатність відчувати й сприймати особливу енергетику музики, навіть не володіючи особливими знаннями. У Біблії сказано: “Хто має вуха, той почує”, – оце найважливіше…

– Про що твоя музика, що в ній відображається?

– Це дуже складне запитання, тому що музика оперує такими речами, які є поза вербальним рядом людини, поза конкретикою. Вона виражає найтонші емоційні відтінки, які можна лише відчути, пережити. Музика – це реалізовані мрії про щось ідеальне, те, чого не може бути в житті. Тому, мабуть, кожен і відчуває її по-іншому.

Кожен композитор, кожен митець намагається у своїй творчості бодай трохи наблизитися до осягнення істинної краси. А що для тебе є красою в музиці?

– Гармонія. У широкому розумінні цього слова. Вважається, чим більше в музиці дисонансів, чим більше різких звучань, тим вона є менш привабливою. Але це не так, оскільки кожен дисонанс, використаний композитором у правильному контексті, сприяє прояву ще витонченішої краси. І тому для мене краса полягає в осмисленості, усвідомленні музики навіть тоді, коли вона оперує не досить консонантними співзвуччями.

– Чи відчуваєш музику у процесі написання, яким буде твір? Чи це спонтанний процес?

– Безумовно, відчуваю, це ознака професійності. Якщо композитор, пишучи музику, не знає, що з цього вийде, то це означає, що він перебуває на етапі раннього навчання.

А як ти ставишся до електронної, комп’ютерної музики? Чи не вважаєш, що все це “штучне” мистецтво, хоча і дуже популярне сьогодні?

– Думаю, для створення музики прийнятні будь-які засоби. Усе залежить від людини, яка це компонує, від її світосприйняття. Електронна музика оперує розщепленням звукової матерії. У цьому, до речі, і міститься найбільша небезпека, бо потім дуже важко подолати межі одного всеохопно пануючого звуку. Особисто для мене це дуже цікаво, тому час від часу звертаюся і до електронної музики.

– Твоя аудиторія, яка вона. Чи ор’єнтуєшся на слухача?!

– Я ні на кого спеціально не орієнтуюся. Моя музика – для того, хто зуміє її оцінити, хто буде слухати її з відкритою душею. Маю потребу реалізовувати власні ідеї у звуках. А чи знайдуть вони відгук у когось?.. Дай Боже! Але це не є для мене головною метою. Серйозна музика, як і наука, існує сама в собі і не може бути доступною для всіх. Людей, які по-справжньому здатні оцінити мистецтво, не так вже й багато. На жаль, у нашому суспільстві більше існує суб’єктивної і почасти непрофесійної критики, ніж правдивої оцінки. І це не означає, що треба підлаштовуватися під загал. Кожен композитор пише так, як це відчуває у серці.

У якому жанрі тобі працювати найлегше?

– Мабуть, найбільше люблю жанр камерної та електроакустичної музики. Саме тут є можливі різноманітні комбінації інструментальних складів, своєрідний полілог тембрів, який значно легше втілити у життя (і у виконавському плані також, що дуже важливо зараз).

За кожним твором автора – ціла історія. Не тільки те, як його створили, а власне як, де, коли, та хто його виконує. Поділися успіхами.

– Мені пощастило з виконаннями і виконавцями. Серед творів, які важливі для мене, назву Симфонію “Ab initio” для солюючої скрипки та великого симфонічного оркестру , студійне виконання та запис якої здійснено на замовлення баварського радіо Bayerischer Rundfunk оркестром Bamberger Symphoniker (Ляйпціг, Німеччина, диригент – Оксана Линів);

“Metabola”для камерного оркестру на замовлення радіо Deutschlandfunk (м. Кьольн, Німеччина). Прем’єра твору відбулася 23 жовтня 2007 року на ювілейному 50-му Міжнародному фестивалі сучасної музики “Warsaw Autumn” у виконанні Польсько-Німецького ансамблю сучасної музики (диригент – Рюдіґер Бон), трансмісія цього твору здійснена знаним у цілому світі музикологом Анджеєм Хлопецьким на польському радіо “Dwójka” (Варшава);

“Octagon” для октету віолончелей варшавської групи “Cellonet” (мистецький керівник та диригент – Анджей Бауер) під час “XII Radziejowickich spotkań” (Раджєйовіци, Польща), “Білий Ангел” для сопрано та комп’ютерної стрічки на тексти І. Калинця (замовлення твору здійснено через фундацію “Ernst von Siemens Musikstiftung”, м.Мюнхен, Німеччина).
Зараз працюю над серйозним великим проектом, але говорити про це ще зарано.

– Чого найбільше прагнеш як композитор?

– Плідних ідей та змоги втілювати їх якнайкраще. Прагну виробити власну музичну мову, хочу, аби моя музика несла в собі багато інформації. Тоді вона буде довго жити.

Ілюстрації з приватного портфоліо Любави Сидоренко

 

 

Коментарі

Позначки: , , ,