Три роки без “Міфа”: у Львові вшанували пам’ять Василя Сліпака.
29 червня – треті роковини від дня загибелі відомого оперного співака, який воював на Сході.
Як у Львові вшанували пам’ять видатного земляка – у сюжеті ТСН.
Відео: ТСН
На Личаківське кладовище, де похований Василь, прийшли рідні співака, його друзі з Франції, де він проживав останні двадцять років та бійці АТО, які воювали разом з ним на Сході.
Василь Сліпак (1974-2016) – український оперний співак (бас-баритон), соліст Паризької національної опери, волонтер, учасник бойових дій під час війни на Сході України, позивний «Міф».
Народився у Львові. Все Василеве життя було пов’язане зі співом. Дев’ятирічним хлопчиком він прийшов до Львівської державної академічної хорової капели «Дударик» і співав там до 1994 року. Разом з капелчанами виступав на провідних концертних майданчиках як України так і світу (Національна опера України, Національна філармонія, Карнегі-Хол, собор Паризької Богоматері концертні зали Канади, Італії Голландії, Бельгії, Швейцарії, Прибалтики). Потім закінчив Львівську консерваторію. Ще під час навчання брав участь у багатьох музичних конкурсах та проектах.
У 1997 році успішно подолав конкурсне випробування на вступ до складу Паризької національної опери. Його голос дав змогу йому почати успішну сольну кар’єру у Франції та Європі. Майже двадцять років Василь Сліпак прожив за кордоном. Свої останні концерти співак дав 25-27 травня 2016 року у храмі Святої Трійці в м. Ліоні (Франція). Найулюбленішою арією Василя була партія Мефістофеля в опері Шарля Гуно «Фауст». Саме звідси з’явився і позивний «Міф», з яким Василь Сліпак воював на передовій. Але його улюбленою піснею була ніжна і лірична «Місяць на небі…»
Був відомий своєю волонтерською діяльністю, численними справами в царині доброчинності. Ще на початку 90-х, відразу після проголошення незалежності, Василь Сліпак із братом Орестом були серед перших, які долучилися до руху «Віра і світло», солідаризуючись із людьми з особливими потребами. Під час Революції гідності мав контракт в Опері, і не міг вилетіли до Києва. Втім, став активним учасником усього, що відбувалося в діаспорі: підтримав Паризький Євромайдан, постійно відправляв на Майдан передачі з гуманітарною допомогою, збирав гроші, влаштовував благодійні концерти. Коли на Донбасі почалася війна, створив благодійну організацію «Fraternité Ukrainienne/Українське братство», допомагав українським захисникам, познайомився із вояками Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», згодом сам долучився до них.
«Я пропустив Майдан, але війну не пропущу», – сказав Василь. Він не пропустив війни, так само, як вона не пропустила його. Він тричі був на фронті. Уперше поїхав на війну у травні 2015 року. Воював у Пісках у районі Донецького аеропорту. Брав участь у боях за Авдіївку у складі 1-ї окремої штурмової роти 7-го окремого батальйону Добровольчого українського корпусу. Повернувся пораненим. Вдруге поїхав на фронт у вересні 2015 року, у Водяне, на лінію зіткнення, у жовтні повернувся до Парижа. В червні 2016 року знову поїхав на Донбас. Планував залишитися там на півроку. Але 29 червня 2016 року загинув у бою від кулі ворожого снайпера.
Поховали героя на Личаківському кладовищі Львова. У лютому 2017 року Василю Сліпаку посмертно присвоєно звання Героя України,- повідомляє Укрінформ.
Як повідомлялося, у Львові у суботу, 29 червня, у Гарнізонному храмі св. апостолів Петра і Павла молитовно вшанують пам’ять Василя Сліпака.
Музичний маратон у Гарнізонному храмі св. апостолів Петра і Павла. Фото: Гарнізонний храм св. апостолів Петра і Павла.//ФБ
Опубліковано Stepan Sus Субота, 29 червня 2019 р.
Музичний маратон у Гарнізонному храмі св. апостолів Петра і Павла. Фото: Степан Сус/ФБ
Коментарі
Позначки: Василь Сліпак, Львів
