Твій човен

08 Грудня, 2017 119

Ти не боїшся бути серед води одинокою і в разі чого – піти по воді. Це – Зрілість

Ти вже не боїшся великої води, не шарпаєшся в пошуках броду. Бо ти сама вода. Це – Прийняття себе.

Ти дедалі частіше сушиш весла, віддаючись течії. Бо вона мудріша за тебе і твоє стерно. Це – Надія.

Ти безтривожно пливеш попри чужі береги, знаючи, що свого не минеш. Це – Довіра.

Ти часто пливеш у каламутній і розбурханій бистріні, але твердо знаєш, що ти в дорозі до тихої гавані. Це – Віра.

Ти ловиш хвилю і в захваті – аж до самого неба – підносишся над водою, над світом, над собою. Це – Любов.

Ти не переймаєшся кінцем подорожі, ти зачарована самим пливом, шумом води за бортом, сонцем дня і місяцем ночі, вітром, що для тебе завжди попутний, і небом, на якому завжди дороговказна зоря. Це – Радість.

Ти не завжи на гребені хвиль, але на облавку твого човна вибито слова: “Необхідно пливти далі. Це – єдина Істина для того, хто пливе.

Ти не боїшся бути серед води одинокою і в разі чого – піти по воді. Це – Зрілість.

Із циклу “Світло семи днів”

Коментарі