Він називав себе атеїстом, але, мабуть, найближче підійшов до розуміння нашої божественної сутності. “У людини душа розміром як Бог, і кожен заповнює її як може”
Кумедний, низькорослий, нестатечний філософ, до якого студенти в Сорбонні зверталися на ти. Зате сам він зі своєю коханкою Симоною Бовуар до смерті був на ви. Вітав усі революції, захищав в’язнів сумління і боровся проти всіх тоталітарних режимів. Тільки не зі своїми слабостями, обернувши їх у чесноти для наслідування. Не любив можновладців, зате любив людей. “Інший – це не тільки той, кого я бачу, але й той, хто бачить мене. Він дає мені перспективу”. “Людина приречена бути вільною. Тільки свобода вибору і акт свідомості надає цьому безглуздому світові якогось значення”.
Сам сповідував свободу у всіх її виявах – у способі життя, словах і думках, у вчинках, у коханні. Можливо, був аж занадто вільним, якщо існує прийнятний розмір людської свободи. Як і розмір душі.
Починав книжки і не дописував їх, бо захоплювався книгою живого Буття. Настільки його любив, що дехто радив йому «вилікуватися» від цієї любові. Та це ж – найсолодша хвороба!
Називав себе в юності жалюгідним невдахою, який канючить успіх, а коли на нього звалилася світова слава, він на неї начхав. У 1964 році відмовився від Нобелівської премії, бо не хотів залежати від жодної соціальної інституції. Мало того, відмовився від літературної діяльності, назвавши літературу сурогатом дійсного перетворення світу. Служачи все життя словам, підійшов упритул до визнання неспроможності їх перед абсолютним Словом.
Жан-Поль Сартр.
Людина, яка не визнавала Бога, але носила його в своїй великій душі.
“Світло семи днів”