На порозі грудня - Четверта студія

На порозі грудня

05 грудня, 2017 477

2018-й прийде до нас з понеділка

Зимовою казкою грудень увійшов у мій ранок. Коли все місто ще спало, маленькі сніжинки заполонили Львів. Старі будівлі перетворювались у казкові пряничні будиночки, вулиці набували обриси гірських стежок і лише поодинокі мандрівники залишали свої сліди на незайманому снігу. Здавалось, що свято вже зовсім поруч.

На мить я задумалась – свято – як календарна дата чи як стан твоєї душу? Це биття твого серця? Чи ритм твого життя? Ми всі так відчайдушно чекаємо на заповітне число і забуваємо про те, що будні дні проживаємо вхолосту.

Повертаючись у дитинство, ми вже із своїми дітками пишемо листа Святому Миколаю, щиро радіємо Різдвяним колядкам та частуємо гостей улюбленими стравами. Коли макітра з пампухами стає підозріло пустою, лише мама по носикам може дізнатись, хто ж “крадій”. Цукрова пудра завжди видає “злочинця”, навіть якщо цій маленькій дівчинці вже за 30 і вона сидить на черговій дієті.

У домі лунає дзвінкий сміх онуків, мама метушиться на кухні, діти залипають в інстаграмі, назбируючи наркотик 21 століття – лайки. І лише на день сім’я стає родиною, порожні кімнати оживають, господинея вигулює посуд “на свято”. І Новий рік дарує нам безцінний дар – знову відчути себе дочкою чи сином, пригорнутись до батьків, скуштувати дитинство на смак, загадати бажання і відчайдушно в нього повірити.

А що для вас свято? Це поодинока календарна дата? Чи це стан душі?

Ми часто втрачаємо час, ми втрачаємо дні, які тужавіють у пусто-порожні роки. 2018-й прийде до нас з понеділка. Як на мене, ідеальна нагода, аби вписати у своє життя свято, яке триватиме весь рік.

Коментарі